РЕАЛІЗОВАНІ ПРОЕКТИ

Є імена, видалення яких із цифрової Книги пам’яті стає справжнім святом. Не тому, що про людину забули. А тому, що вона повернулася додому.

У Сумах з інформаційного сенсорного термінала «Віримо. Чекаємо. Боремося» символічно прибрали ім’я та фотографію Захисника Сергія Пастушенка. Після понад двох із половиною років російського полону він знову поруч із рідними.

Цифровий простір, у якому громада чекає разом

На Театральній площі в Сумах працює сенсорний термінал із розділом, присвяченим військовополоненим і безвісти зниклим жителям громади.

Технічною основою цього цифрового простору став наш інтерактивний кіоск. Однак його значення виходить далеко за межі звичайного обладнання. Це місце, де зберігаються імена, фотографії та історії людей, на повернення яких щодня чекають родини.

Термінал допомагає громаді:

• не дозволяти суспільству забувати про полонених і безвісти зниклих;
• підтримувати родини, які продовжують чекати;
• об’єднувати мешканців, ветеранів та громадські організації;
• оперативно оновлювати інформацію після звільнення або встановлення долі Захисника.

Це приклад того, як сучасні технології можуть служити не лише пам’яті, а й надії.

Повернення, на яке чекали роками

Сергій Пастушенко служив у складі 128-ї окремої бригади територіальної оборони. У жовтні 2023 року він зник безвісти в Донецькій області. Згодом стало відомо, що Захисник перебуває в російському полоні.

Увесь цей час його дружина Катерина не лише чекала на чоловіка, а й стала одним із голосів родин військовополонених. Вона брала участь в акціях підтримки та постійно нагадувала суспільству: боротьба за кожного українця триває.

Після звільнення Сергія в Сумах організували символічну церемонію. Разом із його рідними на площу прийшли родини полонених і безвісти зниклих, звільнені з полону жителі громади, представники міської влади та Центру учасників бойових дій.

Ім’я Сергія прибрали з розділу тих, кого ще чекають.

Це вже третє прізвище, видалене з термінала після повернення Захисника додому.

Не просто оновлення інформації

Коли ім’я прибирають зі списку безвісти зниклих або військовополонених - це не звичайна зміна даних на екрані.

Це довгоочікуваний дзвінок.

Рідний голос після років невідомості.

Обійми, на які чекала вся родина.

Ще один українець, який повернувся додому.

Сам Сергій зізнався, що вистояти в полоні йому допомогла надія: 

“Коли я був у полоні, мене рятувала лише надія”

Ці слова він адресував родинам, які досі чекають на своїх близьких. Сьогодні на терміналі залишається 181 ім’я. За кожним із них - окрема людська доля, біль родини та щоденна віра в повернення.

Книга пам’яті, яка підтримує живих

Цей кейс показує, що сучасна цифрова Книга пам’яті може не лише зберігати історії полеглих Героїв. Вона також може розповідати про військовополонених і безвісти зниклих, підтримувати їхні родини та робити очікування видимим для всієї громади.

Для органів місцевого самоврядування, ветеранських просторів і громадських організацій такий інтерактивний кіоск стає важливим інструментом спільної пам’яті, підтримки та суспільної єдності.

Технологія тут не замінює живої пам’яті - вона допомагає берегти її, поширювати правду та нагадувати: ми чекаємо на кожного.

Нехай із таких терміналів зникає якомога більше імен - тільки тому, що наші Захисники повертаються додому.

Віримо. Чекаємо. Боремося. І не забуваємо нікого.